Офтальмолог

Халязіон є утворенням, яке повільно розвивається та формується в результаті закупорки протоки однієї або декількох мейбомієвих (сальних) залоз повік.

Халязіон - захворювання, що досить часто зустрічається. Воно може вражати людей будь-якого віку. На кожній повіці є до 70 мейбомієвих залоз. Вони розташовуються усередині повік, безпосередньо за війчастим краєм. Їх головною функцією є вироблення сального секрету, який сповільнює швидке випаровування слізної рідини з передньої поверхні очного яблука. Халязіон нерідко плутають з іншою патологією- ячменем. Він також проявляється появою невеликого почервоніння і набряклості повіки, має більш гострі клінічні ознаки та відносно швидко виліковується.

Симптоми . На початкових стадіях свого формування халязіон схожий по клінічній картині на ячмінь. Хворі пред'являють скарги на невелику набряклість повіки, подразнення, незначну болючість. Через кілька днів симптоми проходять, але на повіці залишається безболісна припухлість, округлою форми, подібна до горошини різних розмірів.

Лікування. Приблизно в чверті усіх випадків халязіон протікає практично безсимптомно, але при ознаках запалення халязіона лікар може призначити ін'єкцію кортикостероїдів, яку виконують безпосередньо в тканину ураженої сальної залози. Після неї запальний процес може зменшитися впродовж 7 - 10 днів, після чого проводять фізіотерапевтичні процедури і масаж повіки. У випадках, коли халязіон досягає значних розмірів і порушує зорову функцію, або часто запалюється, може виникнути необхідність в проведенні хірургічного втручання. Суть операції полягає в розкритті утворення і вискоблюванні її порожнини або висіченні вмісту разом з капсулою. Вона проводиться амбулаторно, під місцевою анестезією. Розріз, як правило, виконують зі сторони слизової, шви не накладаються. Її тривалість не перевищує 10-15 хвилин. У післяопераційному периоді для профілактики інфекційно-запальних ускладнень призначають краплі або мазі з вмістом антибіотику.

Пухлини кон'юнктиви і повік можуть розвиватися з епітеліальних, пігментних, судинних клітин. Доброякісні пухлини повік та кон'юнктиви розвиваються найчастіше і виявляються в 80% випадків. Злоякісні і передракові зміни діагностуються у осіб літнього і старечого віку. Прогноз, у більшості випадків, для життя сприятливий, проте деякі утворення, у тому числі і доброякісні, можуть викликати порушення зору і зміну структур ока.

Найпоширенішими утвореннями є доброякісні пухлини кон'юнктиви і повік, що мають епітеліальне походження. Такими утвореннями є поодинокі або множинні м'які вузлики, кісти, що мають дрібні судини, які надають пухлині рожевий відтінок. Новоутворення кон'юнктиви і повік можуть розташовуватися на тонкій, схильній до частих кровотеч ніжці. Такі пухлини схильні до рецидивування.

Діагностика відбувається на підставі огляду і результатів біопсії. Для постановки діагнозу хворому може знадобитися проведення візометрії, рефрактометрії, офтальмоскопії, біомікроскопії, а також ультразвукового обстеження очного яблука, проведення СКТ, МРТ, консультацій суміжних фахівців.

Лікування утворень кон'юнктиви та повік залежить від розмірів, виду та локалізації новоутворення. Доброякісні неоплазії у більшості випадків видаляються хірургічним шляхом, з подальшим наглядом в динаміці. При злоякісних новоутвореннях лікування має бути комплексним і грунтується на хірургічному видаленні пухлини з подальшим застосуванням хіміотерапії та променевої терапії. В більшості випадків видалення новоутворень проводиться під місцевою анестезією. План оперативного лікування і подальшої тактики лікування визначається індивідуально. Після видалення новоутворення гістологічне дослідження проводиться в обов'язковому порядку.

Птеригіум - це розростання тканини кон’юнктиви на поверхню рогівки, яке може призвести до погіршення зору. Це розростання може призупинитися і залишатися невеликим, або вирости до розмірів, при яких воно буде значно впливати на гостроту зору, часто запалюватися, викликати подразнення.

Причини. Виникнення птеригіуму пов'язане з дією ульфтрафіолетових променів, окрім цього, такі чинники як сухість, запалення або подразлива дія фізичних факторів, пилу також грають важливу роль. Зазвичай, з'являється в комбінації з пінгвекулами.

Симптоми. Птеригіум видно неозброєним оком, розвивається в області очної щілини, з носової сторони, у вигляді трикутника, основа якого лежить на склері. Симптоми можуть включати зниження зору із-за астигматизму, а також подразнення ока, почервоніння і сльозотечу. В деяких випадках крилоподібна пліва не росте, в інших же - досить швидко просувається до центру рогівки. Якщо птеригіум досягне центру рогівки, може знизитися зір. У такій ситуації операція по видаленню птеригіуму стає неминучою.

Лікування . Видалення птеригіума пропонується у тому випадку, коли зорова функція знаходиться під загрозою, коли подразнення приймає значні масштаби, або з естетичних міркувань. Оперативне лікування проводиться в амбулаторних умовах, під місцевою анестезією, з накладанням кон'юнктивальних швів, які розсмоктуються або знімаються через 7-10 днів. Щоб знизити вірогідність оперативних втручань, рекомендується зволоження поверхні ока спеціальними засобами, захист від дії сонячних променів та шкідливих факторів зовнішнього середовища.

VEGF (Vascular endothelial growth factor) - це скорочена назва речовини, яка розшифровується як судинний ендотеліальний чинник росту. Він виробляється в організмі при різних захворюваннях сітківки та призводить до розростання шкідливих аномальних посудин, які спричиняють набряк тканин, виникнення крововиливів. Препарати анти- VEGF діють проти цього чинника і запобігають подальшому прогресу захворювання.

Застосовують ці препарати при наступних захворюваннях сітківки :

• Волога форма вікової дегенерації сітківки;
• Прояви цукрового діабету з боку очей: діабетична ретинопатія, диабетичний макулярний набряк;
• Макулярний набряк внаслідок закупорки вен сітківки;
• Ускладнення при високій короткозорості.

Лікування . Препарати анти-VEGF-терапії вводяться шляхом інтравітреальної ін'єкції. Інтравітреальна ін'єкція - це укол, при якому ліки вводяться безпосередньо всередину ока, в склоподібне тіло. Більшість пацієнтів не відчувають будь-якого болю. Після того, як ефект від анестезії проходить, може бути печіння або легкий біль.

"Айлія" - це анти- VEGF препарат, інша його назва - афліберцепт. Вводиться Айлія в умовах операційної, амбулаторно, шляхом інтравітреальної ін'єкції. Схема лікування, строки введення визначається для кожного пацієнта індивідуально, в залежності від виду захворювання та його важкості.

Заворіт повіки називається ентропіоном. Він характеризується аномальним «заверненням» повіки, яке розташоване у бік ока. При цьому всередину спрямовані і вії. Вони викликають подразнення, що, зрештою, може привести до хронічного запалення оболонок ока.

При вивороті, ектропіоні, спостерігається відставання нижніх повік від очного яблука. Слізна точка, яка знаходиться на нижній повіці, відходить, оголюється, внаслідок чого, сльози стікають, а не розподіляються по слизовій оболонці. Заворот/виворіт повік - два різних захворювання, які можуть мати схожі симптоми.

Причини патології.

Старечий тип. Внаслідок вікових змін, які супроводжуються послабленням м'язів, що утримують повіки в правильному положенні.

Рубцевий тип. Виникає на тлі запалень, травм, при яких утворюються рубці і порушується правильне положення повік.

Механічний тип. Зміни відбуваються при розвитку пухлин в області органів зору. Новоутворення здатне деформувати повіки, завертаючи їх всередину ока або вивертаючи назовні.

Вроджений тип пов'язаний з аномальним формуванням органів зору і повік.

Паралітичний тип. Причина - параліч очних м'язів, який може бути викликаний травмою, патологіями ЦНС і іншими чинниками.

Основні симптоми : біль, печіння, поколювання, свербіж, гіперемія кон'юнктиви, підвищена світлочутливість, сухість ока, сльозотеча, що розвивається як захисна реакція на пересихання оболонок, погіршення якості зображення.

Лікування.

Позбавитися від завороту/вивороту нижньої повіки можна за допомогою хірургічної операції. Вона проводиться амбулаторно під місцевою анестезією. Існує безліч методик хірургічного лікування завороту та вивороту нижніх повік. Рубцевий заворіт/виворіт повіки лікується шляхом усунення самого рубця, що спровокував дефект. За наявності пухлин потрібно видалити новоутворення. Загоєння відбувається досить швидко. Проте перші 7-14 днів після операції рекомендується закапувати очні краплі.

Глаукома - захворювання очей, що характеризуються прогресуючим ушкодженням зорового нерву, важливу роль в якому грає відносне підвищення внутрішньоочного тиску.

Глаукома є другою за поширеністю причиною сліпоти у всьому світі. На гаукому хворіє 64 мільйони людей по всьому світу. Глаукома може виникнути у будь-якому віці, але у людей літнього віку зустрічається частіше. Важливу роль у виникненні глаукоми грає спадковість. Якщо у родичів була глаукома, потрібно бути особливо пильними і регулярно обстежуватися у офтальмолога. Люди, що страждають цукровим діабетом, гіпертонічною хворобою і астеросклерозом, частіше хворіють на глаукому.

Симптоми глаукоми є:

• відчуття важкості в очах, звуження поля зору;
• затуманення зору, поява "сітки" перед очима;
• при погляді на яскраве світло, наприклад на лампу, перед очима з'являються "веселкові круги";
• погіршення зору у вечірній і нічний час доби;
• відчуття зволоження ока, незначні болі навколо очей, почервоніння очей.

Діагностика глаукоми вимагає наступних основних досліджень:

• вимірювання внутрішньоочного тиску,
• дослідження поля зору,
• визначення стану зорового нерву в ході огляду очного дна (офтальмоскопія),
• комп'ютерна томографія сітківки і зорового нерва.

Результати досліджень дозволять лікарю рекомендувати необхідне лікування.

Лікування . При глаукомі хворі потребують систематичного і тривалого лікування, обов'язково під спостереженням лікаря.

Як правило, лікування розпочинається із застосування крапель, що знижують внутрішньоочний тиск. Фахівцями розроблені нові методи лікування глаукоми. До них відносяться лазерні і хірургічні методи лікування. У першому випадку промінь лазера, проникаючи в око, впливає на дренажну систему і покращує відтік внутрішньоочної рідини. На жаль, промінь лазера може допомогти не усім хворим глаукомою.

Для переважної більшості пацієнтів найефективнішим методом лікування є хірургічна операція. На думку фахівців, глаукому потрібно діагностувати і лікувати хірургічно набагато раніше, ніж це робиться зараз.

Хірургічна операція (існує декілька методик) веде до створення нового шляху відтоку для внутрішньоочної рідини. Також в око можуть бути імплантовані спеціальні мініатюрні пристрої, які виконують функцію дренажу та регулюють відтік рідини у разі підвищення внутрішньоочного тиску. В клініці проводиться імплантація дренажу "EXPRESS", який дозволяє відновити природний баланс рідини в оці.

Хірургічне лікування проводиться під місцевою анестезією, в умовах стаціонару, а післяопераційний період потребує певного спостереження.

Евісцерація очного яблука - хірургічна операція, при якій проводиться видалення вмісту очного яблука із залишенням склери, яка разом з прикріпленими до неї м'язами ока буде використовуватися надалі як рухлива щільна основа протезування.

Енуклеація ока - хірургічна операція - видалення очного яблука з перетином м'язів ока і зорового нерву, причому кон'юнктиву залишають для подальшого формування культі та подальшого протезування.

Такі операції проводяться виключно за медичними показаннями, у випадку термінальних болючих видів глаукоми, важких травм та посттравматичних патологій, вираженого больового синдрому при важких запальних процесах, панофтальмітах тощо, коли больовий синдром не знімається медикаментозно, а повернення чи покращення зору неможливе, також у випадках загрози симпатичної офтальмії (запалення) парного ока.

Оперативне лікування проводиться в умовах стаціонару, під анестезіологічним супроводом, перебування в стаціонарі 1-2 доби.

Ксантелазми - це плоскі доброякісні утворення жовтуватого кольору у вигляді бляшки, що злегка виступає, які найчастіше локалізуються на верхній повіці у внутрішнього кута ока.

Причини . Істинні причини розвитку ксантелазм не відомі. Ймовірно, виникає на тлі порушення ліпідного обміну в організмі і є локальним скупчення жирів в сосочковому шарі дерми. Ксантелазми і ксантоми часто виявляються у осіб з ожирінням, цукровим діабетом, мікседемою, ліпоїдним нефрозом, панкреатитом, цирозом печінки, а також збільшеним вмістом холестерину в крові.

Діагностика . Типовий зовнішній вигляд і локалізація утворень дозволяють поставити діагноз при первинному огляді пацієнта. При візуальному огляді ксантелазма визначається як бляшка жовтого кольору, що трохи виступає, локалізується на верхній повіці. При пальпаторному обстеженні таке утворення безболісне і має м'яку консистенцію. Найчастіше ксантелазми виникають на обох повіках. Вони можуть бути як одиничними, так і множинними, можуть зливатися, формуючи горбисті утворення. Іноді ксантелазми можуть зливатися в суцільну жовту смужку, що має нерівномірний контур і проходить через усю верхню повіку. Пацієнтам з ксантелазмою може знадобитися консультація дерматолога та ендокринолога.

Лікування . При порушенні ліпідного складу крові або підвищенні холестерину рекомендується дотримання дієти з пониженим вмістом тваринних жирів. Окрім цього, таким хворим призначають ліпотропні препарати і засоби, що знижують вміст холестерину в крові. Хірургічне лікування ксантелазм спрямоване на усунення косметичного дефекту. Хірургічне видалення ксантелазм проводиться методом висічення під місцевою анестезією, з, або без, накладанням швів, які розсмоктуються або знімаються через 7-10 днів.

Катаракта - це вроджене або набуте помутніння кришталика.

Причини . Катаракта розвивається з віком.

Додатковими чинниками ризику є:

• травми органу зору (катаракта може розвиватися через роки);
• паління, вживання алкоголю;
• дія рентгенівських променів;
• теплова дія інфрачервоного випромінювання;
• деякі загальні захворювання (наприклад, цукровий діабет);
• запальні захворювання очей, увеїти;
• прийом системних лікарських препаратів (наприклад, кортикостероїдів);
• тривала дія ультрафіолетових променів.

Симптоми . Основним симптомом є поступове безболісне затуманення зору. Катаракта має повільний перебіг, поступово розвиваючись впродовж декількох років. Ранніми симптомами можуть бути втрата контрастності зображення, туман при сонячному яскравому світлі, потреба у більшій освітленості, щоб краще бачити. Зрештою з'являється безболісна розмитість. Міра затуманення зору залежить від локалізації і поширеності помутніння в кришталику.

Помутніння кришталика може виникати:

• В ядрі кришталика (ядерна катаракта);
• Під задньою капсулою (задньокапсулярна катаракта);
• По краях кришталика (кортикальна катаракта) - зазвичай не перешкоджає центральному зору.

Лікування катаракти хірургічне, основним сучасним методом є факоємульсифікація.

Під час факоємульсифікаціі щільне центральне ядро руйнується за допомогою ультразвуку, а м'яка кора видаляється невеликими частинами. При факоэмульсифікаціі використовується найменший розріз, що забезпечує швидке загоєння. Практично завжди після екстракції кришталика на його місце імплантується інтраокулярная лінза (ІОЛ) для поновлення оптичної фокусуючої сили ока. Зазвичай ІОЛ розміщується на поверхні або усередині капсули кришталика (задньокамерна ІОЛ).

Інтраокулярні лінзи розділяються на наступні види:

• Монофокальні;
• Мультифокальні;
• Торичні;
• Акомодуючі.

Монофокальні ІОЛ дозволяють відновити рівень зору до цілком прийнятного. Після проведення такої операції людина може водити автомобіль і дивитися телевізор. Проте, зблизька чіткість зору буде недостатньою. Для читання пацієнтам можуть знадобитися окуляри.

Мультифокальні ІОЛ - це імплантати, які дозволяють мати відновлений зір на близьку і далеку відстань. Після установки таких лінз пацієнт здатний фокусувати зір на різні відстані. Після корекції за допомогою таких оптичних імплантатів людині вже не потрібно контактні лінзи або окуляри.

Торичні ІОЛ застосовуються для корекції зору після усунення катаракти за наявності астигматизму у пацієнта. Ці лінзи наділені високою здатністю переломлення і забезпечують непогану гостроту зору після хірургічного лікування катаракти.

Акомодуючі ІОЛ є заміною натурального кришталика. Лінзи створюють здатність хорошого фокусу практично на будь-якій відстані. Цей різновид ІОЛ застосовується не лише для лікування катаракти, але й у випадках корекції зору при пресбіопії.

Підбір моделі інтраокулярної лінзи проводиться індивідуально. Операція по видаленню катаракти і імплантації ІОЛ проводиться під місцевою анестезією. Сучасні методики дозволяють оперувати швидко, безболісно, що призводить до нетривалої реабілітації в післяопераційному періоді.

Хірургія сітківки — це спеціалізоване оперативне втручання, спрямоване на відновлення або збереження функцій сітківки ока — тонкої світлочутливої тканини, яка відповідає за зір.

Що таке сітківка?

Сітківка — це внутрішня оболонка ока, яка перетворює світло на нервові сигнали та передає їх до мозку. Її ушкодження призводить до часткової або повної втрати зору.

Що таке хірургія сітківки?

Це сукупність операцій, які проводяться при:

• Відшаруванні сітківки
• Розривах сітківки
• Діабетичній ретинопатії
• Макулярних розривах чи отворах
• Субретинальні масивні крововиливи
• Епіретинальних мембранах
• Пошкодженнях після травм ока

Причини ураження сітківки:

• Вікова дегенерація сітківки
• Цукровий діабет (ретинопатія)
• Міопія високого ступеня
• Травми очей
• Запальні процеси
• Ускладнення після хірургічних втручань
• Генетичні захворювання сітківки

Симптоми, які вказують на проблеми із сітківкою:

• Відчуття «пелени», «тіні» або «шторки» перед очима
• Спалахи світла, іскри (особливо в темряві)
• Різке зниження гостроти зору
• Спотворення прямих ліній
• Плями перед очима
• Часткова або повна втрата поля зору

Ці симптоми є сигналом для негайного звернення до офтальмолога!

Лікування

Найпоширеніші види хірургії сітківки:

• Вітректомія
  Видалення склоподібного тіла для доступу до сітківки. Часто поєднується з лазерною коагуляцією.
• Лазерна коагуляція інтраопераційна
  (в операційній, під час проведення операції)
  Застосовується при розривах, діабетичній ретинопатії, судинних патологіях. Сітківка «припаюється» до основи ока.
• Видалення ущільнених епіретинальних мембран, задньої гіалоїдної мембрани, епіретинального фіброзу, внутрішньої пограничної мембрани (ILM) тощо

Післяопераційний період:

• Тимчасове обмеження фізичної активності
• Призначення очних крапель
• Період реабілітації — до кількох місяців

Результати і шанси на відновлення зору:

• Чим раніше виявлено проблему — тим кращий прогноз
• У складних випадках зір може частково залишитися зниженим, але стабільним
• У багатьох випадках вдається уникнути повної сліпоти

Коли варто негайно звернутись до офтальмолога:

• Якщо зір раптово погіршився
• З’явилися спалахи світла або “мушки”
• Виникла тінь, що перекриває частину поля зору
• Травма ока

Блефаропластика — це пластична операція, яка спрямована на корекцію верхніх і/або нижніх повік. Вона може виконуватися як з естетичною метою (для покращення зовнішнього вигляду), так і з медичних показань (наприклад, коли нависання повік заважає зору).

Блефаропластика може бути:

• Верхня — видалення нависаючої шкіри з верхніх повік.
• Нижня — корекція мішків під очима.
• Кругова (комбінована) — корекція обох повік одночасно.

Причини для проведення блефаропластики

Медичні покази:

• Зниження поля зору через нависання верхньої повіки.
• Опущення верхніх повік (птоз).
• Часте подразнення очей.
• Утруднення моргання.
• Втома очей через перенапруження.

Естетичні причини:

• Мішки під очима.
• Надмірні зморшки навколо очей.
• Бажання виглядати молодше або зробити погляд більш «відкритим».

Коли рекомендовано зробити блефаропластику:

• Обвисла шкіра повік.
• Мішки або набряки під очима.
• Втомлений вигляд обличчя.
• Обмеження поля зору.
• Почуття важкості в області очей.

Як проходить блефаропластика

1. Консультація з лікарем — обговорюється стан шкіри, зір, очікування пацієнта.
2. Обстеження — загальні аналізи, іноді офтальмологічне дослідження.
3. Операція:
   • Триває 30–90 хв.
   • Виконується під місцевою або загальною анестезією.
   • Розрізи роблять у природних складках шкіри, тому шрами майже непомітні.
4. Післяопераційний період:
   • Тимчасові синці, набряки.
   • Шви знімають через 5–7 днів.

В результаті Ви отримаєте:

• Молодший і «відкритіший» погляд.
• Зменшення мішків під очима.
• Покращення поля зору.
• Впевненість у зовнішності.

Протипокази:

• Погано контрольований діабет.
• Глаукома, синдром сухого ока.
• Тяжкі хронічні захворювання.
• Порушення згортання крові.

Косоокість (Страбізм) – це порушення положення очних яблук, при якому зорова лінія одного з них відхилена від спільної точки фіксації.

Косоокість у дітей – це не лише про естетику, а, перш за все, про проблему з розвитком зорового апарату.

Якщо не провести лікування, то з часом це призведе до цілого ряду проблем – поступово знижується зір, розвивається амбліопія («ліниве око»), диплопія.

У нашому центрі ми проводимо сучасну діагностику, консервативне та хірургічне лікування косоокості.

Оперативні втручання ми проводимо лише в тих випадках, коли проблему неможливо усунути консервативними методами.

Операція полягає у розслабленні спазмованих м’язових волокон та укороченні розтягнутих та ослаблених. Це дозволяє зафіксувати очне яблуко у фізіологічне положення.

Відновлення після операції зазвичай швидке і вже через кілька днів пацієнт повертається до звичної активності.

Можливе тимчасове почервоніння, легкий дискомфорт чи сльозотеча.

Слід пам’ятати, що лікування косоокості – це тривала кропітка праця і після операції важливо виконувати рекомендації лікаря, щоб закріпити результат.

Хірургічна корекція косоокості можлива в будь-якому віці.

Звертайтесь, ми будемо раді Вам допомогти.