Нецукровий діабет

На відміну від цукрового діабету, причиною якого є нестача інсуліну або нечутливість до нього клітин організму, нецукровий діабет - захворювання, пов'язане з недостатньою секрецією антидіуретичного гормону, який виробляється в гіпофізі, який, в нормі, перешкоджає виведенню води і підвищує концентрацію сечі.

Виділяють три основних види нецукрового діабету:

Центральний (нейрогенний)- пов'язаний з ураженням нейрогіпофізу, черепно-мозковими травмами, пухлинами, операціями в області гіпофізу, інфекційними захворюваннями, ушкодженнями судин головного мозку і ін. При нейрогенному нецукровому діабеті виникає порушення синтезу, секреції або транспортування аргінін-вазопресину (антидіуретичного гормону; АДГ);
Нефрогенний (Нирковий) коли при достатній продукції антидіуретичного гормону спостерігається резистентність (нечутливість) клітин нирок до нього;
Психогенна полідипсія - ще один різновид нецукрового діабету, пов'язаний з надмірним споживанням води на тлі нервових стресів.

Симптоми нецукрового діабету:

Полідипсія- симптом, що характеризується неприродно сильною, невгамовною жагою. Зменшується або зникає лише при прийомах води, що значно перевищують фізіологічні;
Поліурія- збільшення утворення сечі (більше 3 * літрів на добу);
Зниження відносної щільності сечі (менше 1010 * у дорослих);
Загальна дегідратація (сухість шкіри і слизових оболонок, зменшення слюно- і потовиділення; при неадекватності заповнення втрат рідини настає різко виражена дегідратація, що виявляється загальною слабкістю, головним болем, нудотою, блювотою, лихоманкою, судомами, тахікардією, згущенням крові, втратою свідомості);
Шлунково-кишкові прояви (постійне перевантаження водою призводить до розтягування шлунку, зниження секреторної функції шлунково-кишкового тракту, запорів).

Зазвичай, постановка діагнозу не викликає ускладнень, надто характерні скарги і симптоми цього захворювання. Але точний діагноз можна поставити лише за допомогою додаткових обстеженнях, оскільки лікування напряму залежить від виду нецукрового діабету. При цьому можуть проводити тести з сухоїдінням, проби з обмеженням прийому рідини, загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, визначення гормонів, пробу за Зимницьким. Це дозволяє визначити характер хвороби (центральний, нирковий або неврогенний).

Лікування залежить від форми захворювання- при нестачі гормону використовують його штучні аналоги (Десмопресин), що діють від 8 до 20 годин, у вигляді крапель в ніс або назального аерозолю, таблетовані препарати. Основна мета лікування десмопресином - підбір мінімально ефективної дози препарату для купірування надлишкової спраги і поліурії, яка підбирається індивідуально. Якщо причина хвороби пов'язана з патологією нирок, лікування грунтується на дієті без солі і застосуванні (як не дивно) певних сечогінних препаратів- тіазидних діуретиків і нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). Коли захворювання має неврогенную природу, лікування повинно бути спрямоване на зменшення споживання рідини і відновлення психічної рівноваги.

Як бачите, лікування цього захворювання, в залежності від його форми, може кардинально відрізнятися, тому без допомоги ендокринолога тут обійтися неможливо.

Лікарі МЦ Альтамедика проводять комплексну діагностику та лікування з індивідуальним підходом до кожного пацієнта.

Ліщенко І.О. (лікар-ендокринолог)

Статті по темі:

Ендокринолог